Діяння Апостолів 20-21

Павло вирушає до Македонії та Греції

20 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії. ² Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей. ³ Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію. ⁴ Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії. ⁵ Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді. ⁶ Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.

Павло повертає до життя мертвого

⁷ У неділю, коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої, Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі. ⁸ У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників. ⁹ Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.

¹⁰ Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий». ¹¹ Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов. ¹² А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.

Павло проповідує в Мілеті

¹³ Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. ¹⁴ Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. ¹⁵ Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.

¹⁶ Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.

Павлова промова до старійшин

¹⁷ З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви. ¹⁸ Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії. ¹⁹ Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв. ²⁰ Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. ²¹ Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.

²² І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться. ²³ Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі. ²⁴ Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше—закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус—розповідати людям Благовість про Божу милість.

²⁵ І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене. ^26-27 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.

²⁸ Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам. Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої, яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина. ²⁹ Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада. ³⁰ Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні. ³¹ Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя. ³² А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.

³³ Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання. ³⁴ Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною. ³⁵ Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».

³⁶ Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися. ³⁷ Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його. ³⁸ Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.

Павло приходить до Єрусалиму

21 Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару. ² Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.

³ Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель. ⁴ У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.

⁵ Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися. ⁶ З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.

⁷ З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день. ⁸ Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, то в нього й зупинилися. ⁹ В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.

¹⁰ Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї. ¹¹ Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».

¹² Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму. ¹³ На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»

¹⁴ Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».

¹⁵ Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму. ¹⁶ Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.

Павло приходить до Якова

¹⁷ Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас. ¹⁸ Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини. ¹⁹ Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.

²⁰ Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея. ²¹ Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

²² Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов. ²³ Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю Богу. ²⁴ Візьми та пройди з ними обряд очищення, заплати за них, щоб могли вони поголити голови. Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.

²⁵ А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:

„Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».

²⁶ Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.

Арешт Павла

²⁷ По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його, ²⁸ вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і храму Божого. А тепер він навіть привів у храм поган, і тим осквернив святе місце».

²⁹ Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм. ³⁰ Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з храму й негайно зачинили браму. ³¹ У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованої в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом. ³² Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.

³³ Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив. ³⁴ З натовпу одні люди вигукували одне, інші—інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці. ³⁵ Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу. ³⁶ Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»

³⁷ Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»

Командир промовив: «Ти говориш грецькою? ³⁸ Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» ³⁹ Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом». ⁴⁰ І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них єврейською мовою.